Велике сполучення Юпітера і Сатурна 21 грудня 2020

Сполученням (або з’єднанням) називається візуальне зближення небесних тіл між собою, хоча варто розуміти, що це лише проекція для земного спостерігача – насправді вздовж лінії погляду планети розділені величезною відстанню. Оскільки Юпітер і Сатурн рухаються найповільніше, вони і зустрічаються найрідше, а їхнє сполучення називається Великим – цей термін застосовується тільки до зустрічі обох гігантів, хоча з’єднання з Венерою, наприклад, виглядають значно ефектніше.

12 років потрібно Юпітеру, щоб зробити повний оберт на небесній сфері, ще 8 для того, аби “наздогнати” Сатурн, таким чином подія повторюється кожні 20 років. Через нахили орбіт планети щоразу розминаються на різних мінімальних відстанях і унікальність цьогорічного з’єднання у тому, що вона становитиме всього 1/10 кутового градуса (це менше четверті видимого діаметра Місяця). Востаннє таке тісне Велике сполучення відбулося 1623 року, але через близькість до Сонця, спостерігати його було неможливо. Тож ми маємо шанс застати справді рідкісне явище.

За 60 років Великі сполучення повторюються тричі в ділянках екліптики, розділених на 120 градусів із невеликим зсувом – за рахунок цього уявний трикутник з вершинами у точках сполучень поступово обертається в зодіакальному колі, повертаючись у попередні сузір’я приблизно кожні 800 років. Ці періоди розглядалися псевдонауковцями, як фундаментальні цикли у розвитку історії, а дати сполучень ставали вісниками великих змін. Вразливі люди і сьогодні обовязково приплетуть “жахливий” 2020 рік до низки рідкісних астрономічних явищ, включно з яскравою кометою NEOWISE.

Те, що планети зійшлись перед Різдвом, багатьом нагадало аналогічне явище в 6 році до н.е. – воно могло бути описане в Біблії як дороговказ волхвам. І хоча співставлення історичних фактів з релігійними текстами справа доволі невдячна, в медійному просторі за цьогорічним Великим з’єднанням вже остаточно закріпився і успішно глобалізувався титул “Віфлеємської зірки”.

Але нас цікавлять не безглузді забобони, а практична сторона питання – спостереження і зйомка. Отже, для цього слід подивитися на південний захід увечері, починаючи з 17-ї години за київським часом, 21 грудня. Планети достатньо яскраві для того, щоб без проблем розрізнятися навіть на засвітленому міському небі. Головне, знайти вільну від дерев та забудови ділянку, або ж просто піднятися якомога вище, щоб горизонт був відкритий. Усе це виглядатиме, як яскрава подвійна зоря в сутінковому градієнті, там, де нещодавно сіло сонце.

Власники телескопів отримають унікальну можливість бачити в окулярі одночасно обидві планети, а з гострим зором диск Юпітера і кільця Сатурна можна розрізнити навіть у звичайний бінокль.

Бажаючі отримати ефектний пейзаж муситимуть почекати настання повної ночі. Низько над обрієм можна встигнути зафіксувати крупноплановий кадр за допомогою телеоб’єктива; при цьому буде чудово видно супутники Юпітера. Значно легший шлях – включити в композицію елементи висотних будівель чи верхів’я дерев, поки планети ще відносно високо над горизонтом.

Описуючи цю подію, не можу не провести паралель зі сполученням Сатурна і Венери 9 січня 2016 року. Тоді планети розділяло всього 1/12 кутового градуса, а зором я вже не міг розрізнити Сатурн в сліпучих променях Венери, при чому стрімкий рух останньої робив подію настільки поспішною, що вже через годину відстань між ними збільшилася вдвічі. Мені вдалося знайти коротке погодне вікно в гарній місцевості, де світло планет казково стелилося поверхнею озера. Чесно кажучи, це одні з найяскравіших спогадів у житті, а фотографія того явища – одна з улюблених. Рекомендую кожному пильно стежити за погодою і знайти можливість поїхати у подорож, щоб спостерігати вселенське видовище не серед багатоповерхівок, а насолоджуватися моментом, скажімо, десь в горах.

Цікаво, що саме 21 грудня буде також найкоротшим днем цього року у північній півкулі, хоча сама дата зимового сонцестояння – формальність. У цей час як правило погода хмарна і краще заздалегідь вирахувати де проясниться та не сидіти на місці в очікуванні дива. Результативність моїх зйомок виросла на порядок, як тільки я зрозумів цю просту істину. І, певна річ, не варто ігнорувати шанс спостережень за день-два до, або після дати сполучення – ці планети рухаються надто повільно і конфігурація матиме вигляд гарної подвійної зорі доволі тривалий час.