Сполучення Юпітера і Сатурна над Карпатами. Грудень 2020

Головна астрономічна подія року закликала у гори. Напередодні була навіть невелика ймовірність ясного неба у Львові. Та й умови видимості в місті для планет не гірші, але вимушена осідлість карантину вже вимагала подорожі, як ковтка свіжого повітря. Більш детальна теоретична інформація про явище є в статті Велике сполучення Юпітера і Сатурна 21 грудня 2020 з розділу новин

20 грудня

З погодою надзвичайно пощастило. Тепло, як навесні, а на сонці навіть спекотно. З південного боку сніг повністю потанув і лише в тіні дерев погрозливо біліє іній.

В небі ні хмаринки – відчуття, ніби переміг у лотерею, адже така погода взимку буває не часто і більшість астрономічних подій доводиться пропускати через хмарність.

В цьому поході спонтанно з’явилася компанія. Відразу, на виході з автобуса, нізвідки матеріалізувалася чорна собака і ходила за мною кілька днів в надії чим-небудь поживитися. Як на зло, саме цього разу не взяв нічого м’ясного, а чотирилапий друг виявився перебірливим, каші і хліба не їв.

Це дуже гарна локація і я неодноразово бував тут раніше. Лише 3-4 години ходу з Ворохти відкривають один з найпам’ятніших карпатських краївидів: дві величні гори височіють над долиною наче опори гігантських воріт. Праворуч – скеляста піраміда Петроса, ліворуч – витончений купол Говерли, за котрим тягнеться ланцюг усього Чорногірського хребта.

Дорогу зі Львова я спланував так, аби опинитися на хребті ще до полудня. Довелося при цьому полишати дім з настанням ночі та жертвувати нормальним сном, але непоспіх та можливість ретельної підготовки до зйомки цього варті.

Насолоджуючись погожим днем та казковими видами, я неквапливо дійшов до потрібного мені ракурсу. Сьогодні ввечері над цим хрестоматійним карпатським пейзажем з колибами і горою Петрос засяє подвійна зоря сполучення Юпітера і Сатурна. Все саме так, як я і планував. Часу вдосталь, тож спускаюся в будинок, обідаю та відпочиваю.

Всередині вільно. Це мене дуже здивувало, бо дорогою сюди зустрілося багато туристів. Взагалі, доводиться поступово звикати до того, що Карпати людні навіть взимку. Пригадую, як в листопаді 2016 року за три дні не зустрів тут жодної душі! Про той похід також є окремий звіт

Ця колиба, певно, найкраща на Кукулі. Тут невелике приміщення, яке добре прогрівається справною пічкою, додаткова кімната і, безперечно, дивовижний краєвид! А ще, чомусь саму тут відвідувачі лишають найбільше всякого добра. В жодному іншому будинку ще не зустрічав такого об’єму залишків туристичного їдження. Наприклад, хтось лишив цілий мішок картоплі! Якби знав, то прихопив би з собою сковорідку!:)

Першу годину після заходу сонця картинка не вражає. Юпітер і Сатурн погано виділяються на фоні заграви, а в небі безсоромно сліпить місячний ліхтар. Треба було звужувати кут зору і дочекатися глибших сутінок, аби пара планет змогла претендувати на роль головного об’єкту в кадрі.

Від морозу вже дубіють ноги і, поки техніка відпрацьовує довгі витримки, я пританцьовую навколо штативу. Зрештою, для танців є і офіційна причина: фінальний пейзажний кадр вийшов ідеальним!

При масштабуванні добре видно супутники Юпітера і супутник Сатурна Титан. Сказати, що пара планет навіть неозброєним оком у цих темних сутінках над горами виглядала вражаюче – це не сказати нічого!

Вони не зливалися в одне ціле, а виглядали, як подвійна зоря, що велично опускалася за обрій. На нашому небі немає настільки яскравих справжніх подвійних зірок, тому такі тимчасові конфігурації планет дають унікальне видовище і простір для фантазії.

У цю морозну і безвітряну карпатську ніч спробував трохи скористатися місячною підсвіткою, хоча зазвичай я її уникаю. Тут є свої переваги і недоліки. Хоч місяць чудово підсвічує земну частину пейзажу, він же робить небо менш контрастним та забарвлює у блакитний колір. І це ще тільки перша чверть! Коли повня, нічні фотографії мало чим відрізнятимуться від денних.

Дочекався сходу Оріона і все-таки дременув назад до будинку відігріватися.

За бортом відчутний мінус. Хоча, здавалося, найхолодніше було відразу після заходу сонця. На силу змусив себе покинути натоплену кімнату заради продовження нічної зйомки. Мені сподобалися результати з природним освітленням і, думаю, надалі я працюватиму з такими умовами частіше, але вони досить специфічні і точно ніколи не зможуть стати основою для пейзажної астрофотографії – ніщо не замінить справжніх темних безмісячних ночей!

21 грудня

У цей день Юпітер і Сатурн зійдуться на максимально близьку відстань. Запланував трохи змінити пейзаж і зняти сполучення з максимально можливим збільшенням впритул до горизонту.

Відіспався, відпочив, перейшов на іншу полонину. Хребет став безлюдним і в іншій колибі також нікого не зустрів. Туристи порозбігалися, бо настав понеділок.

Наспіх зроблений HDR показує як сполучення виглядало очима на місцевості ще високо в небі.

Дочекався ночі, видерся на самий верх і втілив свій задум. Пошкодував лише, що не мав з собою бінокля. Оце було би видовище!

Зробив ще пару експерементальних освітлених місяцем кадрів, поки долину не накрило туманом.

22 грудня

Трохи проспав, тож нашвидкоруч поснідав, зігрівся чаєм і поспішив на вихід.

Нагорі піднявся вітер

Чорногора з останніх сил стримує на горизонті цілу стіну хмар – погода псується.

Прощальний погляд на полонину Кукул.