Вибір штативу для нічних пейзажів

Майже завжди фотографи-початківці спочатку обирають найдешевший штатив, який цілком задовільнить їхні першочергові потреби. Але не є таємницею те, що робота над нічним пейзажем передбачає виїзди далеко за місто і навіть багатоденні походи далеко від цивілізації. Усій техніці разом з вами доведеться пережити пройдені кілометри, витримати складні погодні умови і виконати найрізноманітніші завдання, в тому числі й створення панорам чи використання трекера.

Які ж якості повинен мати штатив, здатний у цілковитій темряві, на вітрі і в болоті допомагати вам створювати якісні фотографії і не зіпсувати все у найвідповідальніший момент? На що звертати увагу при виборі?

Критерії тут ті ж самі, що й для звичайної пейзажної зйомки та умов, які вона передбачає. Є декілька дрібниць, що мають значення у випадку фотографування саме зоряного неба, але, давайте про все по порядку.

 

1. Максимальне навантаження

Чотирьох-п’яти кілограмів буде цілком достатньо будь-якому набору навіть професійної техніки разом з трекером. Не варто гнатися за цифрами у цьому показнику, адже крім високих цін це означатиме і збільшення ваги самого штатива, а начепити більше задекларованого іноді й можна, головне – не зловживати.

 

2. Власна вага

В умовах багатоденних походів ваша спина буде вам надзвичайно вдячна за легкий штатив, що не обтяжує зайвою вагою. Є багато якісних моделей середньої цінової категорії, котрі без голови важитимуть лише трохи більше кілограма.

 

3. Розміри у складеному вигляді

Приємно, коли ваш штатив легко поміститься в наплічнику, або щільно прилягає ззовні і ні за що не чіпляється. Менше півметра в складеному стані без голови – це дуже хороший показник.

 

4. Кількість секцій

Варто розуміти, що кожна додаткова секція негативно впливає на стабільність усієї конструкції, але в той же час вкорочує її габарити у складеному вигляді. Три секції – це надійно, але все ще не компактно; п’ять приємно здивують вас мініатюрністю, але стійкість буде бажати кращого. Істина, як завжди, десь посередині. Чотири секції (будуть мати по три замка) – оптимальний вибір.

 

5. Замок на ногах штатива

Цей елемент не впливає на якість самого штатива, але важливий для зручності роботи з ним. Є два типи замків:

5.1. Кліпса  – швидко й зручно складати-розкладати штатив, до того ж миттєвого огляду достатньо для того, щоб зрозуміти до кінця затиснений замок чи ні. Втім, з часом такі замки можуть послабнути, або ж з самого початку не давати достатньо сильної фіксації. Це неприємно, але вирішується дуже легко: за допомогою регулюючого гвинта на кожному замку.

5.2. Цанга – не має виступаючих частин, тому дуже зручна в транспортуванні. Надійно фіксує ноги штатива, але, на жаль, потребує багато часу. До того ж, візуальний огляд такого замка не скаже чи затиснутий він до кінця – завжди потрібно буде кожен раз перевіряти.

Особисто я ненавиджу цангові замки. Такі були на моєму першому штативі; морока з ними, особливо на морозі, не раз заважала вчасно зреагувати на ситуацію і втілити свій задум.

Хоча в нічній зйомці, здавалося б, нікуди поспішати, можливість максимально швидко встановити штатив і розпочати роботу – важлива характеристика, на яку варто звернути увагу.

 

6. Матеріал

Легке вуглецеве волокно добре поглинає вібрації, хоча й не таке стійке як алюміній. Вуглепластиковий штатив – це оптимальний вибір для подорожей і пейзажної зйомки.

 

7. Центральна колона

Штанга зручна тоді, коли потрібно мінімально відрегулювати висоту. Це набагато зручніше, ніж підганяти кожну з трьох ніг окремо. До того ж, якщо буде вибрана компактна модель штатива, то багатьом він не діставатиме в результаті навіть до грудей, а з власного досвіду скажу, що страшенно незручно кожного разу працювати у напівзігнутому положенні – хочеться вже або стояти прямо, або повністю присісти. Центральна колона допоможе хоча б якось компенсувати втрачену задля мініатюрності висоту. Звісно, це дуже посилюватиме усі вібрації, особливо на вітрі, тому в ситуаціях, коли стабільність буде понад усе, штангу краще не піднімати взагалі.

При спробі зйомки з нижньої точки, штанга стане обмежувачем у цьому показнику, тому ідеальний варіант – це штатив з центральною колоною, яку при необхідності можна розібрати чи зняти повністю.

 

8. Розкриття ніг штатива

Хороший штатив повинен мати кут розкриття ніг максимально наближений до прямого (90 градусів), інакше це, знову ж таки, буде накладати суттєві обмеження по мінімальній висоті. Ну й, звісно, кожна нога повинна мати можливість регулювати кут незалежно від інших – це дуже зручно при встановленні штатива на нерівну поверхню чи схил.

Категорично не рекомендуються моделі з розтяжками. Така конструкція підсилює стабілізацію, але створить масу незручностей у всіх вищезгаданих випадках.

 

9. Гак для вантажу

Корисна деталь, якою оснащено багато штативів. В ідеалі також повинна бути змінною. Підвішений знизу вантаж зробить всю конструкцію набагато стійкішою. Але справа до цього доходить рідко. Я, наприклад, маючи гак в комплекті, жодного разу його так і не використовував.

 

10. Накінечники ніг

Як і гак, це лише приємне доповнення, чия відсутність не повинна вас змушувати відмовлятися від вибраної моделі. Знову ж таки я, маючи в накінечниках свого штатива шипи, їх ні разу не чіпав.

 

11. Штативна голова

Це зовсім окрема річ, яка купується також окремо. Забудьте про ті моделі штативів, де голова не змінна – як і у випадку з камерою й об’єктивом, краще дати в майбутньому можливість щось змінити й доповнити, ніж назавжди сковувати себе одним універсальним рішенням.

При виборі штативної голови звертайте увагу на те, яку вагу вона витримує. На відміну від самої триноги, механізм роботи тут не такий грубий і експлуатувати цю річ на межі її можливостей – погана ідея.

Дуже важливо передбачити наявність вже у самої голови зйомної платформи, на яку ви будете закріплювати саму камеру. Страшенно дратує кожного разу вночі морочитися з різьбою, особливо коли холодно.

Штативні голови бувають двох типів: трьохосьові (3D) і шарові.

10.1 Трьохосьові, як зрозуміло з назви, дозволяють вам компонувати кадр окремо у кожній площині – це займає час, але дуже зручно саме в нічній зйомці, де часто доводиться працювати майже наосліп.

10.2 Шарові голови дуже компактні і швидкі в роботі, але вночі вам з ними буде незручно. Проблеми виникають навіть під час банального вирівнювання горизонту, адже кожного разу, послаблюючи зажим, ви відпускаєте весь ваш сетап у “вільне плавання”.

Вибір, звісно, очевидний. В якості основи краще взяти надійний трьохосьовик, здатний витримувати велику вагу. А от якщо в майбутньому планується зйомка з трекером, то вам не обійтися без другої штативної голови і на цю роль підійде тільки шарова, до того ж – це дуже хороший варіант на заміну для багатьох випадків, де не вимагається ретельне налаштування композиції і великі навантажнення. До речі, на момент написання статті у мене зламалася основна штативна голова і я без будь-яких серйозних незручностей і обмежень використовую шарову для всіх своїх зйомок.

 

12. Ціна

Штативи, які відповідають усім вищезгаданим вимогам – це середня цінова категорія. Такі моделі потішать вас своєю якістю, але в той же час не забезпечать максимальної стабілізації. Варто орієнтуватись приблизно на 300-400 доларів за все. Але в будь-якому випадку спочатку краще взяти хорошу триногу і лише потім на здачу шукати штативну голову. Не варто економити. На відміну від камер, штатив – довгострокове вкладення і, при правильному користуванні, він буде служити десятиліттями. Можна, звісно, спочатку задовільнитися тим, на що не шкода витратити зайві 50-100 доларів, але рано чи пізно ви зрозумієте, що ці гроші можна було вкласти в якісну модель, яку все рівно доведеться купувати. Варто один раз попрацювати з нормальним штативом і бажання миритися з недоліками дешевих моделей зникне назавжди.

 

Якщо є можливість перед покупкою потримати штатив в руках і перевірити всю конструкцію – використовуйте це: розкладіть і складіть його, гляньте на якість замків і плавність ходу секцій ніг штатива. Не зайвим буде також перевірити зручність і швидкість встановлення саме вашої камери з усіма об’єктивами. Звертайте особливу увагу на оперативність і точність роботи з майбутнім штативом і усіма його частинами. Те, що при поверхневому огляді здаватиметься дрібною незручністю, під час самої зйомки може перетворитися у справжній кошмар.

Від себе додам, що я вже восьмий рік використовую якісний, легкий і досить стійкий штатив середньої цінової категорії. За цей час було здійснено близько сотні вилазок, походів і довготривалих експедицій, пройдено кілька тисяч кілометрів і зроблено безліч фотографій в найрізноманітніших погодних умовах. За цей час мій  штатив перетворився в надійного і незамінного помічника, без якого я просто не уявляю своїх подорожей.

В нашому жанрі, як ні в якому іншому, якісний і барвистий результат, з технічного боку, – заслуга не лише камери, але й штатива;)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *