Екваторіальне монтування EQ2 для пейзажної зйомки

Що робити пейзажному фотографу, коли немає астротрекера, але є телескоп?

У мене свого часу без діла лежало старе монтування EQ2 від 130мм телескопа. Озброївшись кількома перехідниками, я без проблем, замість труби, встановив на нього дзеркальний фотоапарат і використовував цей сетап для пейзажної астрофотографїї.

Тринога для EQ2 дуже громіздка й важка. Вона, звісно, забезпечує максимальну стабільність для всієї конструкції і цим можна було б скористатися в стаціонарній зйомці. Але в походах, коли усе треба тягти на собі, я вирішив ризикнути і замінити триногу своїм крихітним фотоштативом. Економія об’єму та ваги на око!

Сам вузол монтування – це теж доволі велика, важка і потворна штука. Представляє собою нагромадження кількох осей, що необхідні для роботи з телескопом, але є абсолютно зайвими при зйомці пейзажів (вистачило б лише однієї).

Полярну вісь обертає, замкнутий в таку розхитану коробку, мотор. Він прикручується збоку і живиться від крони. Батарейка при цьому тупо висить на дротах. На одному з кріплень верхньої планки, де мала б становлюватися труба телескопа, я прикручував штативну голову. На самій же штативній голові, врешті, кріпилася камера.

Сказати, що це виглядало страшно – не сказати нічого:)

На жаль, я не зробив жодної фотографії такого мутанта в польових умовах, тому показую всю конфігурацію отак, на підлозі. Зараз навіть поставити його немає змоги, бо я погубив усі перехідники.

Стало відразу зрозуміло, що це варіант для мазохістів. Але дуже вже кортіло спробувати. Перші тести порадували. Навіть виставивши полярну вісь на око, без будь-яких точних інструментів, відразу вдалося отримати прийнятний результат на широкому куті.

Це 30-секундна експозиція без ведення:

При 100% збільшенні видно, що небо вже повністю попливло:

Та сама фотографія, але вже з увімкненим мотором:

На 100% видно, що все дуже чітко. Можна ставити навіть довші витримки.

З телеоб’єктивом було складніше. Я промучався напевно з півгодини, поки зумів виставити вісь точніше і налаштувати потрібну швидкість, щоб на 200мм і 30 секундах таки отримати більш-менш чітку картинку:

Більш-менш… тому що при 100% збільшенні видно, що вона таки трохи сповзає:

При тому, що це – найвдаліший дубль з кількох десятків різних варіацій.

Є розуміння того, що теоретично все можливо, але воно точно не вартує таких зусиль.

Сама ж конструкція, як не дивно, за відсутності вітру веде себе досить спокійно. Основна її проблема – неможливість точного налаштування. Також робоча площина штативної голови, на якій кріпиться камера – похилена. Це створює суттєві незручності в компонуванні кадру 3D-головою, де кожна площина регулюється окремо. Цікаво, що навіть при роботі зі звичайним трекером ця проблема залишатиметься. Тому тут слід використовувати інший тип штативних голів, який дозволяє компонувати відразу в усіх трьох площинах і швидко все зафіксувати в потрібному положенні.

Взяв я в похід це монтування лише раз. Успішно відфотографував з ним три ночі в Карпатах. На широкому куті отримував якісний результат навіть з 2-3-хвилинними витримками. Врешті-решт підвів мотор, його швидкість суттєво впала і вже не давала відчутного ефекту. Тоді я отримав багато цікавих експерементальних і повноцінних кадрів, а також прийняв тверде рішення придбати трекер.

Почитати про сам похід і побачити більше фотографій, зроблених за допомогою EQ2 можна у звіті Погодна аномалія. Листопад 2016