Погодна аномалія. Листопад 2016

Листопад в Україні – найгірший час для астрофотографії. За статистикою саме в цьому місяці найменше ясних ночей і, думаю, кожен хто спостерігає чи фотографує небо, прекрасно пам’ятає цю безкінечну хмарність і огидну погоду вцілому.

Але деколи й дива бувають:) Я скористався шансом, купив одного ранку квиток на поїзд до Карпат і вже ввечері був там. Крім звичного туристичного спорядження і фототехніки, також прихопив монтування від свого телескопа, щоб з його допомогою встановлювати дуже довгі витримки. Детальніше про цю сумнівну конструкцію можна почитати в огляді Екваторіальне монтування EQ2 для пейзажної зйомки

 

21 листопада

Люблю станцію Вороненко:) Кожного разу тако вивалюєшся на абсолютно безлюдний перон, десь посеред карпатського лісу. Поїзд їде геть і опиняєшся в цілковитій темряві, під чистим зоряним небом. Це завжди дуже мотивує якнайшвидше почати свій шлях догори:)

 

Цей маршрут не настільки очевидний, як той, що тягнеться з самої Ворохти, тому вночі легко заблукати, що я, власне і зробив, коли потрапив сюди вперше за рік до цього. Про той похід також є окремий звіт – Квадрантиди і власне світіння атмосфери. Січень 2016

 

зйомка з землі @ 19mm, f/2.8, 15s, ISO 6400

Моє прибуття сюди – тонкий розрахунок. Я слідкував за погодою і знав, що вона має буде класна, але все-одно не віриться настільки чистому небу в листопаді! Зупиняюся і без штативу, поклавши фотоапарат на землю, роблю фотографію на дуже довгій витримці, щоб розглянути деталі. Виявляється в цей момент було інтенсивне світіння атмосфери – на фото воно має вигляд чисельних червоних смух по зоряному небі і зеленого сяйва ближче до горизонту.

 

Довкола болото і не терпиться вже швидше прийти на полонину, де травичка і сніг:)

 

Я дуже люблю фрукти, але тягнути їх з собою у походи безглуздо – далеко не найпоживніша їжа. І от видерся, нарешті, трохи догори, присів відпочити та й лізу за продуктами. Раптом знаходжу хурму, яку планував з’їсти ще перед виходом з дому, але геть за неї забув.

І зараз, тут, на висоті 1300, в снігах, на морозі, цей соковитий райський плід – найсмачніший фрукт на світі! Просто амброзія у потрібний час, у потрібному місці!

Не забувайте про вітамінчики взимку – потім вони не забудуть про вас:D

 

22 листопада

Молочний Шлях від Сіріуса (яскрава зірка внизу) до Капелли (яскрава зірка зверху) із чисельними водневими туманностям в сузір’ях Оріона (“Петля Барнарда” і Sh2-264), Єдинорога (тум. “Розетта” і Sh 2-273), Візничого (тум. “Палаюча зірка”) і Персея (тум. “Каліфорнія”). В кадре також можна побачити розсіяні скупчення Гіади і Плеяди в сузір’ї Тельця
17mm, f/2.8, 4x20s, ISO 6400

А ніч, в буквальному сенсі, – у самому розпалі! Зелено-червона феєрія власного світіння атмосфери не припиняється:)

 

Ось і Місяць сходить:

17mm, f/2.8, 15s, ISO 1600

Поява його жовтогарячого світла з-поміж лісу завжди раптова і дуже оманлива. Думаєш, що хтось розпалив багаття чи увімкнув світло в своєму будиночку, аж потім усвідомлюєш жорстоку реальність…

Щоразу ловлюся на цей гачок:)

 

19mm, f/2.8, 30s, ISO 6400

Треба йти далі, на полонину Григорівка, з іншого схилу хребта, де відкритий простір і вид на Чорногору.

 

17mm, f/2.8, 15s, ISO 3200

Був на місці вже близько третьої ночі. Місяць сяяв високо в небі і фотографії при такому освітленні виглядають так, ніби це день. Та й наживо все було чудово видно – сніг відбиває багато світла:)

 

17mm, f/4, 13s, ISO 500

Тут же поставив намет і трохи поспав. Як почало світати, прокинувся і зацінив кольори. Велика гора – це Петрос, далекі гори в центрі кадру – це Близниці.

 

17mm, f/4, 2.5s, ISO 200

З протилежного боку йдуть приготування до сходу сонця:)

 

17mm, f/8, 1/3s, ISO 200

А це – Говерла, від неї наліво тягнеться весь Чорногірський хребет.

 

17mm, f/8, 1/2s, ISO 200

Краса:)

 

Хочу скористатися можливістю і сфотографувати гарне явище, яке буває завжди при заході і сході сонця, але для того, щоб його помітити, потрібна унікально хороша погода і відкритий горизонт – ну, прямо як зараз:)

 

частина панорами @ 17mm, f/8, 1/5s, ISO 200

Таке потемніння над обрієм називається “пояс Венери”, це тінь від нашої планети простягається у верхні шари атмосфери.

Є момент, коли край тіні забарвлюється в насичений фіолетово-рожевий відтінок.

Кожен з нас хоча б раз в житті бачив пояс Венери, але гарно то сфотографувати мені вдалося тільки зараз. Насолоджуйтесь:

50mm, f/5.6, 1/25s, ISO 200
50mm, f/5.6, 1/25s, ISO 200

За лічені хвилини вже сходить сонце і освітлює навколишні гори:

Братківський хребет
Говерла
Петрос
Туркул (справа) і Ребра (зліва)
Бребенескул (в центрі)
Сивулі – подвійна найвища вершина далеких Горган. Влітку її видимість звідси дуже погана, але зараз, взимку, коли повітря холодне і чисте, видно значно далі.

На годиннику вже восьма. Снідаю у відкритому наметі й лягаю спати.

 

Десь пополудні прокидаюся і йду гуляти хребтом без рюкзака: пошукати джерело, щоб не топити зайвий раз сніг, приглянутися що і як можна було би сфотографувати вночі – у темряві не дуже зручно, знаєте, обирати ракурси:)

 

Погода – ідеальна! І навіть не думає псуватися. На полонині Середній є джерело, на Озерній – тепла колиба з дровами. Цілковитий штиль. Довкола – ні душі.

 

До настання ночі ще встиг збігати назад до намету і перенести всі свої пожитки в хатинку.

 

Венера (справа), Марс і яскрава зірка Фомальгаут (зліва) в вечірніх сутінках. Марс знаходиться прямо всередині зодіакального сузір’я Козерога, яке добре помітне на фото у формі “усмішки”.
25mm, f/4, 10s, ISO 3200

В сутінках над південним горизонтом засяяв яскравий трикутник з двох планет (Венера і Март) та зірки Фомальгаут. Під ними – Чорногірський хребет на чолі з Говерлою.

 

17mm, f/2.8, 3x30s, ISO 6400

Повертаюся в будинок, розпалюю пічку і відпочиваю. Фотографувати поки що все-одно нічого. Чекаю більш глибокої ночі, коли зійде більшість зимових сузір’їв і можна буде відірватися на повну:)

 

17mm, f/2.8, 62s, ISO 1600
35mm, f/4, 2x120s, ISO 6400

Ближче до півночі вже сходить Оріон. Випробовую можливість зйомки на монтуванні від свого EQ2. Налаштував більш-менш полярну вісь – все працює:) Пробую кількахвилинні витримки і на широких кутах отримую цілком прийнятний результат. Особливо вражає те, як на таких експозиціях починають промальовуватися рожеві емісійні туманності, якими багате це сузір’я. При роботі зі звичними 20-30секундними витримками вони практично не помітні. Червоні відблиски ж на землі – то світло від лампи на моторі монтування, вона сяє насправді не яскравіше цигарки, але хвилинні витримки добре експонують навіть це.

 

Частина зимового Молочного Шляху. В кадрі можна побачити: туманності “Розетта” і Sh 2-273 в Єдинорозі, Молекулярний комплекс в сузір’ї Оріона (“Петля Барнарда” і Sh2-264, туманність “Полум’я” і Велика Туманність Оріона), туманність “Палаюча зірка” у Візничому, туманність “Каліфорнія” в Персеї, Гіади і Плеяди в Тельці.
17mm, f/4, 2x100s, ISO 1600

Піднімаюся на хребет. Пробую зробити кадр з зимовим Молочним Шляхом. Мучився з монтуванням хвилин 10, поки все налаштував, але такий результат мені подобається! Скільки ж в кадрі туманностей! Нічого подібного раніше отримувати не вдавалося.

Відходжу трохи і пробую ще зробити кругову панораму усього неба. Це складно, тому що робоча площина монтування – під кутом і штативна голова обертається зовсім не паралельно горизонту. В результаті все-одно багато кадрів безнадійно перекосилися. Потім так і не вдалося це все адекватно склеїти, тому лишив хіба на пам’ять деякі одиночні кадри з цієї провальної задумки:

Частина Молочного Шляху. В кадрі можна побачити: туманності “Північна Америка” в Лебеді, IC 1396 в Цефеї, “Душа” і “Серце” в Кассіопеї, Галактику Андромеди і Подвійне Скупчення із сузір’я Персея.
17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400
17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400
17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400

Повернувся до будинку, підкинув трохи дрів саме заради цього кадру:

Молочний Шлях від Великого Пса до Близнюків з рожевими туманностями іонізованого водню (H II regions) в Єдинорозі та Оріоні. В лівій частині зображення можна помітити Скупчення Ясла в сузір’ї Рака.
17mm, f/2.8, 4x30s, ISO 6400

Зробив все задумане, розслабився і приготував собі чаю. Тут, як говориться, без коментарів:

17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400
17mm, f/2.8, 15s, ISO 6400
17mm, f/2.8, 15s, ISO 6400

23 листопада

17mm, f/4, 1/40s, ISO 250

Поспав трохи і знову поспішив застати Пояс Венери перед світанком.

 

панорама з 40 кадрів @ 17mm, f/4, 1/80s, ISO 250

Широкою панорамою вдалося якнайкраще передати масштаб і красу цього явища.

 

Піднявся на хребет, де з протилежного боку вже починало сходити сонце. Його перші промені дуже естетично визирали з краю сусідньої гори і освітлювали долину внизу.

 

Тут, на полонині Лабьєска, також є колиба, ззовні ще ціла, але всередині все виглядає так, ніби вона вже давно покинута (станом на 2018 рік – згоріла).

 

Хлів поруч також не в найкращому стані.

 

Прогулявся околицями в променях світанкового сонця, слухав музику, насолоджувався красою довкола і ніяк не міг повірити, що от пішов вже третій день, а тут, в Карпатах, досі не було й жодної хмаринки. Я пізніше перевірив: на решті території трималася традиційна листопадова погода – хмари, дощ, мряка, а тут – просто якась аномалія:)

 

Повернувся назад, на південний схил і спустився до колиб на полонині Кукул. Це, можна сказати, місцева столиця:)

 

Тут багато різних будівель і влітку кипить життя, але зараз – нікого. Колиби відчинені і в них можуть зупинитися усі бажаючі.

 

Виліз на дах одного з будинків і зацінив краєвид. Подумав, що тут було б класно на Новий рік затусити:)

 

Повернувся в колибу, поїв, посушився, ліг спати.

 

Сузір’я Візничого (зліва) і Тельця (справа) сходять над Карпатами. Яскрава біла зоря у Візничому – це Капелла, а всередині багатогранника цього сузір’я можна помітити рожеву туманність “Палаюча зірка”. Яскрава оранжева зоря в Тельці – це Альдебаран, а скупчення навколо нього – Гіади. Вище, над Альдебараном – Плеяди. Рожева пляма в верхній частині кадру посередині – це туманність “Каліфорнія” із сузір’я Персея.
24mm, f/2.8, 4x30s, ISO 6400

З вечора спробував зробити фотографію з сузір’ями Візничого і Тельця. Сходячи, вони ідеально вписуються в рамки. Цим кадром я залишився задоволений, а от з Оріоном, сходу якого я дочекався через дві години, не пощастило. Мотор від EQ2 сповільнювався і навіть на максимальній швидкості давав лише половину потрібного.

 

35mm, f/2.8, 3x15s, ISO 6400

В результаті дуже довгі витримки стали недоступними. Вирішив не морочитися, зняв всю цю пекельну конструкцію від EQ2 к бісу і далі фотографував як зазвичай, просто зі штатива. Яке ж це було полегшення, скажу я вам!

Було цікаво спробувати, але оце монтування до самої сраки. Треба купувати трекер:)

 

Північні сузір’я (Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця і Дракон) над Карпатами. Яскрава зірка біля лівого краю – Вега.
17mm, f/2.8, 4x30s, ISO 6400

Зробив кадр із північними сузір’ями.

 

Весь небесний купол з Молочним Шляхом від Лебедя до Оріона. В кадрі також скупчення Плеяди і Ясла, галактики Андромеди і Трикутника. Оранжевий колір біля самого горизонту – засвітка, зелено-червоні кольори трохи вище – власне світіння атмосфери. Ближче до зеніту, де щільність повітряного прошарку мінімальна – чисті кольори космосу.
панорама з 30 кадрів @ 17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400

На цьому ж місці взявся за панораму. Оскільки монтування тепер не заважало, відзняти все вдалося рівно і швидко, хоч і не на хвилинних витримках. Натомість, потім клеїлося взагалі без проблем!

Ще кілька одиночних кадрів, які використовувалися для цієї панорами:

Молочний Шлях з туманностями “Північна Америка” в Лебеді та IC 1396 в Цефеї.
17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400
17mm, f/2.8, 30s, ISO 6400

 

Дочекався, щоб Оріон піднявся трохи вище і через пару годин зробив ще одну панораму з іншого схилу:

Арка зимового Молочного Шляху над Карпатами. В кадрі туманності: Чайка, Розетта, Sh 2-273, Комплекс Оріона, Палаюча зірка, Каліфорнія, Душа і Серце та IC 1396.
панорама з 18 кадрів @ 17mm, f/2.8, 50s, ISO 6400

Ця теж так нічого:)

Тут, власне, кульмінація зимового Молочного Шляху у всій його красі, від Великого Пса до Цефея.

Один з одиночних кадрів для панорами:

Зимовий Молочний Шлях з туманностями “Чайка”, “Розетта”, Sh 2-273, Комплексом Оріона, “Плаюча зірка”, “Каліфорнія”, “Душа і Серце”
17mm, f/2.8, 50s, ISO 6400

Зробив також фотографію з Оріоном високо в небі над Говерлою і Петросом, котрі вже освітлювалися Місяцем зі сходу:

Частина зимового Молочного Шляху. В кадрі можна побачити: туманності “Чайка” у Великому Псі, “Розетта” і Sh 2-273 в Єдинорозі, Молекулярний комплекс в сузір’ї Оріона (“Петля Барнарда” і Sh2-264, туманність “Полум’я” і Велика Туманність Оріона), Гіади і Плеяди в Тельці.
17mm, f/2.8, 3x38s, ISO 6400

Знову перебираюся на інший схил хребта, звідки, власне, й буде видно Місяць. Він вже в такій фазі, коли одним кадром все витягнути не вдасться, тому об’єдную кілька різних діапазонів витримок, щоб проробити і саму землю, і освітлену сторону Місяця.

Місяць в фазі 0.24.
35mm, f/4, 1/100-1/10-1-10s, ISO 1600

То вже була третя ночі. Я зі спокійною душею зібрався і пішов спати, а на ранок, коли вирішив повертатися додому, “нарешті” й погода зіпсувалася. Таке враження, наче небесна канцелярія навмисне для мене притримала ці 3 ідеальні зоряні ночі в горах пізньою осінню:)

І таке буває.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *