Персеїди 2016

Це об’єднаний звіт про три поїздки в період активності метеорного потоку Персеїди в 2016 році. Метою поїздок була зйомка саме Персеїд і результатом я залишився дуже задоволений. Ніколи до цього і, поки що, ніколи після, мені не вдавалося спостерігати і сфотографувати стільки метеорів.

 

8 серпня

Я не буду описувати, як ми добралися сюди, на Буковину зі Львова і скільки на це пішло часу, але до заходу сонця вже опинилися на вершині, поставили намет і, не поспішаючи, чекали темряви. Місцевість вражала своєю красою:

 

В безмісячну ніч під темним гірським небом шукати композицію наосліп – дурного робота, тому я ще засвітла оглянув локацію й примітив декілька ракурсів:

Настали сутінки. І поки місяць заходив, можна було зробити на примусі чаю, милуючись красою навколо і проводжаючи поглядом МКС:)

Після заходу місяця попрацював над сюжетом з південними сузір’ями і копицями сіна.

 

 

Стрілець, центр Молочного шляху і Скорпіон з яскравими Сатурном і Марсом виглядали фантастично!

А ось з земною частиною кадру щось намудрував я. В результаті вийшло якось розмито, темно і шумно. Навіть складання кількох кадрів не допомогло. Та й чорд з ним! Йдемо далі.

 

Саме небо в цій місцевості виявилось на диво темним і навіть по візуальним відчуттям давало найякіснішу картину з усіх, які мені довелося побачити на той момент. Очима легко розрізнялися прожилки темних туманностей на фоні Молочного шляху і, звісно ж, нескінченні розсипи найтьмяніших зірок!

Підозрюю, вся справа у відносній малонаселеності і важкодоступності Буковинських Карпат, хоча до Чернівців звідси по прямій всього лише 50 км. Відсутність доріг і іншої інфраструктури роблять свою, в нашому випадку, дуже хорошу справу:)

 

Сузір’я Великої і Малої ведмедиць. Яскрава зоря в нижньому правому кутку – Капелла

Ближче до півночі над головою починають все частіше пролітати Персеїди. Приблизно по метеору кожні 5-10 хвилин. Запам’ятався дуже яскравий болід в сузір’ї Волопаса, від якого по землі пішли тіні:) В полі зору камери же метеори довгий час не потрапляли. Я розслабився і просто, поки був час, фотографував красу навколо:

Панорама Молочного шляху від горизонта до горизонта. В ці літні ночі він аркою простягається прямо над головою.
Яскраві зірки Діфда (в центрі) і Фомальгаут (справа)
Тьмяний персеїд в сузір’ї Кита
Сузір’я Козерога. Яскрава зоря в нижньому лівому кутку – Фомальгаут

Втома брала своє і хотілося трохи подрімати. Ще була мета перед настанням сутінків встигнути сфоткати Оріон. Після довгої літньої відсутності на небі, це зимове сузір’я, нарешті, знову з’явилося на небі. Тому важливо було не проспати. Встановив будильник, розстелив килимок біля намету прямо на траві і вирубився під відкритим небом…

 

Сузір’я Тельця (зверху справа), Візничого (зверху зліва), Близнюків (над горизонтом зліва) і Оріона (над горизонтом справа)

Годинки через півтори відкриваю очі і бачу знайому картину на сході. Вже високо в небі піднявся Телець, прямо над ранковою зорею розляглися Близнюки з яскравими Кастором і Поллуксом, а трохи правіше від них з’явився небесним мисливець, чия “права нога” (зірка Саїф) все ще не встигла зійти. Враження такі, наче зустрів старих добрих друзів!

 

Сузір’я Оріона сходить у ранкових сутінках

Так незвично, радісно і приємно бачити зимову картину неба теплого, огорнутого духмяними травами, літнього ранку. В цю мить ще не фізично, але вже настроєво розумієш: літо минає.

 

9 серпня

Відігнавши осінні думи, до нас стрімко увірвався палючий серпневий день:

Застрекотали орди комах, розквітли трави і лише далекий звук газонокосарки десь внизу порушував абсолютну карпатську ідилію, нагадуючи про маленьке село за декілька кілометрів звідси.

 

Ми нікуди не поспішали. Впали в тіньочку під віковим деревом, відіспались, жерли місцеві яблука, гуляли околицями.

 

В свої права знову вступила ніч і я взявся за нові спроби спіймати в кадр хоч якісь метеори. Часу було не так і багато, оскільки після півночі треба було вже стартувати на вихід.

 

Сузір’я Персея, Трикутника, Овна і частина сузір’я Андромеди

Один дуже яскравий персеїд вдалося спіймати. Що характерно, в сузір’ї Великої ведмедиці. Я помітив, що найдовші і найяскравіші метеори часто з’являються саме в цій ділянці неба:

Яскравий персеїд в сузір’ї Великої ведмедиці
Яскравий персеїд і димовий слід від нього
Анімація димого сліду від метеора (послідовність фотографій)

Задоволений результатом, я даю команду збиратися і ми починаємо багатокілометровий перехід до траси, де на світанку нас підбере автобус.

 

11 серпня

Набравшись сил вдома, я вже спакував речі і готувався до феєрії: в районі двох годин по півночі нової доби обіцяли пік з зенітним числом 150 метеорів в годину! За погодою цього разу довелося їхати туди само, де я рік до того фотографував Повне місячне затемнення 28 вересня 2015

 

12 серпня

Прибув на місце з пригодами і запізненням. Допоміг автостоп:) Опинившись на березі, вибрав пляж з човнами, встановив дві камери, налаштував їх, а сам заліз у спальник і намагався хоч трохи перепочити, в процесі спостерігаючи метеори:

Щоправда, мені це не дуже вдавалося.
Незважаючи на те, що видовище було фантастичним і персеїди справді лупили на піку по дві штуки в хвилину, я ледве стримував в собі сонні пориви – втома з дороги і шалений темп попередніх днів давали про себе знати.

 

Сумарне зображення метеорів за дві години піку активності персеїд

Минула годинка-друга, і результатом ширококутної зйомки на піку став коспозит зі всіма метеорами, що потрапили в кадр з пейзажем.

 

Під ранок навіть суб’єктивно стало помітно, що активність потока зменшилася, хоча до світанку ще вдалося спіймати в кадр не один метеор.

 

Світанок на озері

Я вже налаштувався нарешті приїхати додому, заснути мертвим сном, але по дорозі помітив з вікна гарні поля з солом’яними тюками – чудова картина для нічних пейзажів. Але це означало, що чекати не можна і треба сьогодні ж, знову, проводити ніч в полі. Дуже сумнівався, чи варто з вечора туди повертатися, але інтенсивність персеїд ще досить сильна і не можна було прогавити таку нагоду.

 

Як з полотна:)

Словом, на заході сонця я вже опинився на місці в передчутті ще однієї плідної ночі:D

 

Чекаю, поки радіант підніметься вище – цього разу хочу, щоб в кадрі було сузір’я Персея і його оточення. В результаті повинно бути видно, як потік розходиться в різні сторони. А за цей час встигаю спіймати кілька метеорів в південній частині неба, де вони падають візуально практично паралельно один до одного.

Вже за північ, ближче до ранку, зимові сузір’я піднялися досить високо і я беруся за створення головної фотографї. В якості пристрілки – автопортрет:

Автопортрет під сузір’ям Тельця:)
В кадрі зірки Ель-Нат (лівіше центру) і Альдебаран (правіше центру), оточений скупченням Гіади

Поки там стояв, на вершині пагорба, намагаючись не рухатися, помітив, що дихаю паром. Вдивляючись на схід, де піднімалися увінчані Альдебараном Гіади, цього разу я відчув, що літо йде від нас вже й суто фізично. Пізніше, вранці, коли переглядав результати погоди, то дізнався, що тоді було всього лише +6С°. Ось вони – перші ранкові заморозки.

 

13 августа

Більше години збираю матеріал в серійній зйомці одної й тої ж ділянки. Метеорів багато, але всі вони виявлялися доволі тьмяними. Дуже хотілося, щоб прошмигнув хоч один яскравий болід, але вже починало світати і я, не переставаючи пристально вдивлятися в небо, до останнього сподіваюся на те, що пощастить.

 

І ось, о пів на п’яту ранку, після півторагодинної зйомки прямо в кадрі вибухає яскравий персеїд! Здавалось, я в ту мить навіть чув відгул, але це, звісно ж, лише ілюзія, викликана неочікуваною появою метеора.

 

Слід від яскравого боліда (послідовність кадрів)

Моїй радості не було меж! Виконавши ритуальний танець щастя навколо штатива і, розуміючи, що справу зроблено, почав потихеньку збиратися. Я страшенно втомився за ці дні і хотів лише одного – нормально поспати:D

Ранковий туман
Схід сонця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *