Маки і трикутники. Червень 2016

Травневі вечори наставали щораз пізніше, а на узбіччях трас починали з’являтися перші багряні вкраплення маків. От-от повинно було розгорітися літо.

 

29 травня

Мені дуже давно хотілося створити яку-небудь композицію з цілим лугом червоних квітів. Місцевість таку було знайдено ще рік тому для портретів, тому я знав куди їхати. Взяв з собою намет, все туристичне спорядження і готувався провести ніч в полі. Прямо туди ніякого транспорту немає, тому потрібно було ще від зупинки шість кілометрів йти пішки.

 

Розрахувавши час таким чином, щоб прийти на місце саме з настанням ночі, по дорозі я насолоджувався сутінковими пейзажами. Високо в небі сяяв яскравий Юпітер, а на південному сході – Скорпіон з Марсом і Сатурном у протистоянні.

 

На жаль, квітів було не так багато як хотілося б. Я бачив це місце минулого року і поле повністю вкривалося маками. Зараз же, вочевидь, ще не настав пік цвітіння і краще повернутися десь через тиждень.

Проблема в тому, що я хотів створити пейзаж з Літнім трикутником, котрий і так вже з вечора здіймався надто високо і за лічені дні перестав би уміщатися в поле зору мого ширококутника. Детальніше про всі мої потуги у створенні фотографії саме з Вегою, Денебом і Альтаїром можна прочитати у звіті “Літній трикутник над маковим полем” з серії “Історія одного фото”.

Ну а я, вже опинившись тут, фотографував що є: проліт МКС, Молочний Шлях, сузір’я Лебедя, схід Місяця:

 

 

 

 

Зовсім випадково, клацнувши на пам’ять намет у полі, я помітив, що Марс і Юпітер мають однакову зоряну величину і до того ж, в певний момент вирівнюються по висоті над горизонтом. Прямо посередині між ними Спіка, а зверху – Арктур. В результаті утворюється гарний трикутник з зірок і планет:

З наметом, звісно, повноцінної фотографії не буде, а ось задум варто би було розкрити. Згадалося, що поряд, кілометрів за десять звідси, розташований центр космічного зв’язку з великими антенами, що нагадують радіотелескопи – я твердо вирішив куди піду наступної ясної ночі:)

Ніч відступила. В сутінкових барвах, під спів пташок і з прекрасним серпом старого місяця на сході це місце зачаровувало… Жоден ранок вдома не вартий чарівності світанків на природі:

 

 

 

Зворотній шлях мені освітлював не менш гарний золотий схід сонця:

 

 

4 червня

Хороший був час: Місяць і Венера зникли в променях Сонця, а Марс і Юпітер вирівнялися по блиску, ставши таким чином двома найяскравішими об’єктами на нічному небі. Погода благословляла на чергові зйомки і я, спакувавши речі, вирушив до антен.

Центр космічного зв’язку знаходиться недалеко від Золочева (Львівська область, Україна).

 

Звідси до антен ще близько п’яти кілометрів пішки.

Звечора навіть збиралися якісь хмари, але з настанням ночі від них не залишилося й сліду.

Напряму до антен, чи, якщо бути точним, до периметра самого об’єкта довелось би пробиратися крізь посіви жита, яке діставало мені до пояса і вже було все мокре від роси. Просіки ні де не було, тому я вирішив трохи обійти по дорозі. Стати треба було так, щоб антена опинилася прямо між планетами і під Арктуром, закривши собою Спіку.

Починати варто було в 00:30, а на місці я був вже перед північчю. Ідеальний ракурс відкривався також серед злакового поля, тому мені нічого не залишалося, як витоптати ділянку для штатива і своїх речей:) Пристрілявся по літньому трикутнику. Жартома сфотографував з рук проліт МКС, отримавши на пам’ять беззмістовну абстракцію з треків:)

 

 

Варто зазначити, я остерігався, що цей центр космічного зв’язку сильно освітлюватиметься вночі. Як не дивно, але навпаки – складалося враження, що на території не світить жоден ліхтар. Це було мені лише на користь – я в достатньо проекспонував небо і отримав темний силует антени на його фоні.

Багато деталей на землі отримувати не планувалося від початку саме для збільшення акценту на небесній композиції. Світила виділені за допомогою розсіюючого і дифракційного фільтрів перед об’єктивом, а для зниження шуму складено разом 4 дубля.

 

Попереду була ще година темної ночі. Я зробив собі чаю і просто насолоджувався красою космосу, хоча витоптане поле не давало спокою:) Але що ж тут зробиш? Небо не пересунеш, антену також… Сподіваюся, з майбутнього врожаю більше однієї буханки хліба не пропало:)

 

 

Дорогою назад сфотографував здалеку Молочний Шлях над антенами:

 

Настав ранок, все вкрилося росою і за годину ходьби полями я був мокрим по пояс:

 

Втомлений, але щасливий, пішки повернувся в Золочів і звідти першим же автобусом поїхав додому відсипатися.

 

6 червня

Незважаючи на позавчорашній успіх, питання Літнього трикутника все ще лишалося відкритим. Прогнози були неоднозначними, але я вирішив ризикнути. Ще дорогою туди небо почали затягувати хмари і я мав погане передчуття.

 

Так і сталось: не було жодного просвіту – ніч коту під хвіст.

 

Зате зранку я зацінив краєвид! Маки однозначно досягли піку цвітіння і треба було обов’язково приїхати сюди ще.

 

7 червня

Я повернувся додому, але всі прогнози цього разу наполягали на ясній ночі, тож я трохи відпочив і після обіду знову зірвався. Навмисне виїхав трохи раніше, щоб зійти на півдорозі і пофотографувати денної краси: вздовж траси простягалися безкрайні злакові поля:

 

 

Мене помітили перехожі, попросили зробити їх кілька фотографій на пам’ять:

Розговорилися, поспілкувалися, потихеньку йшли узбіччям. За всім цим я втратив пильність і пропустив останній автобус! Пробував автостоп – безрезультатно. А часу було обмаль! Я мав встигнути до півночі на це кляте поле з маками, інакше Вега буде надто високо…

Якимось неймовірним чином і найближчому маленькому місті знайшовся таксист і прийняв виклик. В результаті я нагнав графік і в 11 вечора вже був на повороті – це те місце, звідки ще 6 кілометрів треба йти пішки. За годину в принципі повинен встигнути… І тут, наче вибачаючись, Всесвіт зробив мені подарунок у вигляді старого шофера, котрий повертався додому:D Я його навіть не стопив – сам зупинився і говорить: “Застрибуй!”. Яке ж було його здивування, коли я попросив вийти тупо в полі, де немає абсолютно нічого!

– Ти що тут робити будеш?

– Ночувати

– Де???

– В наметі

– От вже ця молодь…

 

Словом, тепер я нікуди не поспішав і навіть встиг зазняти тонкий серп місяця на заході.

 

Візуально ж на самому полі не видно взагалі нічого. Роблю пробну фотографію з рук: під зірками просто червоний килим з квітів!

 

На жаль, для наповнення кадру, фотографувати треба прямо з глибини поля, а кожного разу бігати туди-сюди й збирати росу якось не хотілося.

 

Словом, зваживши всі за і проти, я таки вирішив витоптати 4 квадратних метри квітів під намет і далеко від нього не відходити.

 

Дочекавшись ночі, пробую багато різних варіантів композиції з Вегою, Денебом і Альтаїром. Детальніше про мої творчі муки над цим сюжетом можна прочитати у звіті із серії Історія одного фото

 

На півдні сяє Скорпіон з планетами. Іноді автомобілі гарно підсвічують квіти.

 

Ближче до ранку арка Молочного Шляху тягнеться через все небо і здіймається прямо над головою.

 

Вирішую зробити панораму. Чесно кажучи, я не любитель цього формату і з нічним небом раніше подібного практично не робив. Проблем особливих не виникло, але часу пішло дуже багато! Щоб охопити всю потрібну ділянку неба і зробити достатнє перекриття кадрів, довелося витратити півгодини.

 

Сфотографував ще сузір’я Персея і Андромеди з кількома об’єктами глибокого космосу в кадрі: М31, Подвійне скупчення, М34, NGC 752, М33 і навіть трохи проявилися туманності Душа та Серце.

 

За 10 днів я здійснив 4 вилазки і, нехай не з першої спроби, але втілив в життя усі свої задуми. Тепер лишалося тільки насолоджуватись ранковою красою і дати собі можливість відпочити до наступної фази нового місяця:)