Соединение Юпитера и Сатурна над Карпатами. Декабрь 2020
Главное астрономическое событие года зовет в горы! В общем вероятность хорошей погоды была и в городе, где условия видимости не хуже, но вынужденный оседлый образ жизни на карантине вже просто таки требовал путешествия, как глотка свежего воздуха. Более подробная теоретическая информация о явлении эсть в статье Велике сполучення Юпітера і Сатурна 21 грудня 2020 из раздела новин
20 декабря
С погодой необычайно повезло. Тепло, как весной, а на солнце даже жарко. На южных склонах снего полностью растаял и только в тени деревьев угрожающе белеет иней.
В небе ни облачка — чувство, будто я выиграл в лотерею, ведь такая погода зимой бывает не часто и большинство астрономических событий приходится пропускать по причине облачности.
В этом походе спонтанно появилась компания. Сразу, на выходе из автобуса, ниоткуда материализовалась черная собака и ходила за мной несколько дней в надежде чем-нибудь поживиться. По закону подлости, именно в этот раз не взял ничего мясного, а четвероногий друг оказался переборчивым, каши и хлеба не ел.

Это очень красивая локация и я не раз бывал здесь раньше. Только 3-4 часа ходу с Ворохты открывают один из самых памятных карпатских пейзажей: две величиственные горы выростают над долиной, будто опоры гигантских ворот. Справа — скалиская пирадима Петроса, слева — плавный купол Говерлы, за которым тянется вереница всего Черногорского хребта.



Дорогу со Львова я спланировал так, чтобы оказаться на хребте еще до полудня. Пришлось при этом покинуть дом с наступлением ночи и пожертвовать нормальным сном, но отсутствие спешки и возможность тщательной подготовки к съемке этого стоят.

Наслажнаясь ясным деньком и сказочными пейзажами, я спокойно дошел до нужного мне ракурса. Сегодня вечером над этим избитым карпатским пейзажем с пастушьими домиками и горой Петрос засияет двойная звезда соединения Юпитера и Сатурна. Все именно так, как я и планировал. Времени предостаточно, так что спускаюсь в дом, обедаю и отдыхаю.

Всередині вільно. Це мене дуже здивувало, бо дорогою сюди зустрілося багато туристів. Взагалі, доводиться поступово звикати до того, що Карпати людні навіть взимку. Пригадую, як в листопаді 2016 року за три дні не зустрів тут жодної душі! Про той похід на сайті також є окремий звіт
Ця колиба, певно, найкраща на Кукулі. Тут невелике приміщення, яке добре прогрівається справною пічкою, додаткова кімната і, безперечно, дивовижний краєвид! А ще, чомусь саму тут відвідувачі лишають найбільше всякого добра. В жодному іншому будинку тут я ще не зустрічав такого об’єму залишків туристичного їдження. Наприклад, хтось лишив цілий мішок картоплі! Якби знав, то прихопив би з собою сковорідку!:)

17mm, f/4, 6s, ISO 200
Першу годину після заходу сонця картинка не вражає. Юпітер і Сатурн погано виділяються на фоні заграви, а в небі безсоромно сліпить місячний ліхтар. Треба було звужувати кут зору і дочекатися глибших сутінок, аби пара планет змогла претендувати на роль головного об’єкту в кадрі.

80mm, f/4, 3x30s, ISO 1600
Від морозу вже дубіють ноги і, поки техніка відпрацьовує довгі витримки, я пританцьовую навколо штативу. Зрештою, для танців є і офіційна причина: фінальний пейзажний кадр вийшов ідеальним!

200mm, f/4, 4x15s, ISO 3200
При масштабуванні добре видно супутники Юпітера і супутник Сатурна Титан. Сказати, що пара планет навіть неозброєним оком у цих темних сутінках над горами виглядала вражаюче — це не сказати нічого!

80mm, f/4, 3x30s, ISO 1600
Вони не зливалися в одне ціле, а виглядали, як подвійна зоря, що велично опускалася за обрій. На нашому небі немає настільки яскравих справжніх подвійних зірок, тому такі тимчасові конфігурації планет дають унікальне видовище і простір для фантазії.

17mm, f/4, 3x40s, ISO 6400
У цю морозну і безвітряну карпатську ніч спробував трохи скористатися місячною підсвіткою, хоча зазвичай я її уникаю. Тут є свої переваги і недоліки. Хоч місяць чудово підсвічує земну частину пейзажу, він же робить небо менш контрастним та забарвлює у блакитний колір. І це ще тільки перша чверть! У повні нічні фотографії мало чим відрізнятимуться від денних.

35mm, f/4, 3x40s, ISO 3200
Дочекався сходу Оріона і все-таки дременув назад до будинку відігріватися.

17mm, f/2.8, 130s, ISO 3200
За бортом відчутний мінус. Хоча, здавалося, найхолодніше було відразу після заходу сонця. На силу змусив себе покинути натоплену кімнату заради продовження нічної зйомки. Мені сподобалися результати з природним освітленням і, думаю, надалі надалі я працюватиму з такими умовами частіше, але вони досить специфічні і точно ніколи не зможуть стати основою для пейзажної астрофотографії — ніщо не замінить справжніх темних безмісячних ночей!
21 грудня
У цей день Юпітер і Сатурн зійдуться на максимально близьку відстань. Запланував трохи змінити пейзаж і зняти сполучення з максимально можливим збільшенням впритул до горизонту.

Відіспався, відпочив, перейшов на іншу полонину. Хребет став безлюдним і в іншій колибі також нікого не зустрів. Туристи порозбігалися, бо настав понеділок.

21 грудня 2020 року.
Наспіх зроблений HDR показує як сполучення виглядало очима на місцевості ще високо в небі.

200mm, f/4, 5x10s, ISO 3200

Дочекався ночі, видерся на самий верх і втілив свій задум. Пошкодував лише, що не мав з собою бінокля. Оце було би видовище!

17mm, f/2.8, 3x30s, ISO 1600
Зробив ще пару експерементальних освітлених місяцем кадрів, поки долину не накрило туманом.
22 грудня
Трохи проспав, тож нашвидкоруч поснідав, зігрівся чаєм і поспішив на вихід.
Нагорі піднявся вітер
Чорногора з останніх сил стримує на горизонті цілу стіну хмар — погода псується.
Прощальний погляд на полонину Кукул.