Соединение Юпитера и Сатурна над Карпатами. Декабрь 2020

Главное астрономическое событие года зовет в горы! В общем вероятность хорошей погоды была и в городе, где условия видимости не хуже, но вынужденный оседлый образ жизни на карантине вже просто таки требовал путешествия, как глотка свежего воздуха. Более подробная теоретическая информация о явлении эсть в статье Велике сполучення Юпітера і Сатурна 21 грудня 2020 из раздела новин

20 декабря

С погодой необычайно повезло. Тепло, как весной, а на солнце даже жарко. На южных склонах снего полностью растаял и только в тени деревьев угрожающе белеет иней.

В небе ни облачка — чувство, будто я выиграл в лотерею, ведь такая погода зимой бывает не часто и большинство астрономических событий приходится пропускать по причине облачности.

В этом походе спонтанно появилась компания. Сразу, на выходе из автобуса, ниоткуда материализовалась черная собака и ходила за мной несколько дней в надежде чем-нибудь поживиться. По закону подлости, именно в этот раз не взял ничего мясного, а четвероногий друг оказался переборчивым, каши и хлеба не ел.

Это очень красивая локация и я не раз бывал здесь раньше. Только 3-4 часа ходу с Ворохты открывают один из самых памятных карпатских пейзажей: две величиственные горы выростают над долиной, будто опоры гигантских ворот. Справа — скалиская пирадима Петроса, слева — плавный купол Говерлы, за которым тянется вереница всего Черногорского хребта.

Дорогу со Львова я спланировал так, чтобы оказаться на хребте еще до полудня. Пришлось при этом покинуть дом с наступлением ночи и пожертвовать нормальным сном, но отсутствие спешки и возможность тщательной подготовки к съемке этого стоят.

Наслажнаясь ясным деньком и сказочными пейзажами, я спокойно дошел до нужного мне ракурса. Сегодня вечером над этим избитым карпатским пейзажем с пастушьими домиками и горой Петрос засияет двойная звезда соединения Юпитера и Сатурна. Все именно так, как я и планировал. Времени предостаточно, так что спускаюсь в дом, обедаю и отдыхаю.

Всередині вільно. Це мене дуже здивувало, бо дорогою сюди зустрілося багато туристів. Взагалі, доводиться поступово звикати до того, що Карпати людні навіть взимку. Пригадую, як в листопаді 2016 року за три дні не зустрів тут жодної душі! Про той похід на сайті також є окремий звіт

Ця колиба, певно, найкраща на Кукулі. Тут невелике приміщення, яке добре прогрівається справною пічкою, додаткова кімната і, безперечно, дивовижний краєвид! А ще, чомусь саму тут відвідувачі лишають найбільше всякого добра. В жодному іншому будинку тут я ще не зустрічав такого об’єму залишків туристичного їдження. Наприклад, хтось лишив цілий мішок картоплі! Якби знав, то прихопив би з собою сковорідку!:)

Першу годину після заходу сонця картинка не вражає. Юпітер і Сатурн погано виділяються на фоні заграви, а в небі безсоромно сліпить місячний ліхтар. Треба було звужувати кут зору і дочекатися глибших сутінок, аби пара планет змогла претендувати на роль головного об’єкту в кадрі.

Від морозу вже дубіють ноги і, поки техніка відпрацьовує довгі витримки, я пританцьовую навколо штативу. Зрештою, для танців є і офіційна причина: фінальний пейзажний кадр вийшов ідеальним!

При масштабуванні добре видно супутники Юпітера і супутник Сатурна Титан. Сказати, що пара планет навіть неозброєним оком у цих темних сутінках над горами виглядала вражаюче — це не сказати нічого!

Вони не зливалися в одне ціле, а виглядали, як подвійна зоря, що велично опускалася за обрій. На нашому небі немає настільки яскравих справжніх подвійних зірок, тому такі тимчасові конфігурації планет дають унікальне видовище і простір для фантазії.

У цю морозну і безвітряну карпатську ніч спробував трохи скористатися місячною підсвіткою, хоча зазвичай я її уникаю. Тут є свої переваги і недоліки. Хоч місяць чудово підсвічує земну частину пейзажу, він же робить небо менш контрастним та забарвлює у блакитний колір. І це ще тільки перша чверть! У повні нічні фотографії мало чим відрізнятимуться від денних.

Дочекався сходу Оріона і все-таки дременув назад до будинку відігріватися.

За бортом відчутний мінус. Хоча, здавалося, найхолодніше було відразу після заходу сонця. На силу змусив себе покинути натоплену кімнату заради продовження нічної зйомки. Мені сподобалися результати з природним освітленням і, думаю, надалі надалі я працюватиму з такими умовами частіше, але вони досить специфічні і точно ніколи не зможуть стати основою для пейзажної астрофотографії — ніщо не замінить справжніх темних безмісячних ночей!

21 грудня

У цей день Юпітер і Сатурн зійдуться на максимально близьку відстань. Запланував трохи змінити пейзаж і зняти сполучення з максимально можливим збільшенням впритул до горизонту.

Відіспався, відпочив, перейшов на іншу полонину. Хребет став безлюдним і в іншій колибі також нікого не зустрів. Туристи порозбігалися, бо настав понеділок.

Наспіх зроблений HDR показує як сполучення виглядало очима на місцевості ще високо в небі.

Дочекався ночі, видерся на самий верх і втілив свій задум. Пошкодував лише, що не мав з собою бінокля. Оце було би видовище!

Зробив ще пару експерементальних освітлених місяцем кадрів, поки долину не накрило туманом.

22 грудня

Трохи проспав, тож нашвидкоруч поснідав, зігрівся чаєм і поспішив на вихід.

Нагорі піднявся вітер

Чорногора з останніх сил стримує на горизонті цілу стіну хмар — погода псується.

Прощальний погляд на полонину Кукул.